Видобуток нафти - справа нелегка. А вже якщо її добувати в морі, то всі труднощі цієї справи можна сміливо множити на чотири, а то й на п'ять. Монтаж платформи, установлення цієї платформи на якорі, прокладка підводних трубопроводів ... Це важка праця сотень людей у не самих комфортних умовах. І це великі гроші. Такими роботами зазвичай самі нафтовидобувні компанії не займаються, запрошують та наймають зі сторони спеціально навчених людей.
Але нафта на «галявині» коли-небудь та закінчується. І знову турботи - демонтаж платформи й трубопроводів, знову праця й знову гроші. А ще бувають урагани, пожежі на борту та затоплення ... Закономірно виникає питання - а може, ну його, демонтаж цей? Дешевше покинути, оголосивши платформу законсервованою, та й по всьому. Кілька років тому майже така картина й склалася. І в 2010 році влада США, стурбована цією проблемою, істотно посилила вимоги до утилізації старих платформ і нафтопроводів, які не використовуються в Мексиканській затоці.
Таке рішення пішло на руку компанії VersaBar, яка займалася виведенням з експлуатації та утилізацією платформ нафтопромислового комплексу. У той час компанія мала для цих цілей спеціально побудований плавучий підйомник - «Bottom Feeder». Інша назва підйомника - «Versabar VB-4000», де цифра означає номінальну вантажопідйомність в коротких тоннах (3,6 тис. метричних тонн).
Ось такий:
Як бачите, нічого такого особливого. Два понтони, як основа для арочної конструкції, підйомник.
Як там не було, роботи у компанії вистачало навіть і з одним підйомником. Але після рішення американського уряду акції компанії взагалі пішли в гору. І на замовлення Chevron компанія спроектувала новий підйомник VB-10000, який отримав неофіційну назву «кіготь». Ну, або клешня (claw), кому як подобається.
За базовий проект було прийнято судно VB4000 ( «Bottom Feeder»), вантажопідйомність якого (всього 4000 тонн) вже не відповідала вимогам замовників. Ринку було потрібно щось більш потужне.
І ось що вийшло:
Збільшилася вантажопідйомність, новий підйомник здатний піднімати вже 7,5 тис. коротких тонн, або 6, 8 тис. метричних тонн. Значно збільшилася висота підйомника, отже, збільшилася і арка. Підйомник також став повністю самохідним, на кожному понтоні встановлені по 4 азимутальних рушія, система динамічного позиціонування, що дозволяє VB-10000 працювати на місці підйому без постановки на якір і без допомоги буксирних суден. Але на далеких переходах підйомник найчастіше буксирують. Одна з головних ідей, на якому заснований проект, - не використовувати водолазів для зачіплювання частин, які підіймаються. При необхідності «кігті» відчіплюються й навішується на інше обладнання, яке більш підходить для розв'язання завдання.
Ще є спеціальна люлька. Якщо вага конструкції, яка підіймається, занадто велика або об'єкт дуже вже негабаритний, то цю люльку спочатку розміщують на дні, поруч з вантажем, який треба підняти. Потім конструкцію переміщають в колиску, а далі все піднімають за одним разом.
Підйомник може збільшувати площу, на якій здійснюють підйом, але тоді зменшується висота підйому над рівнем води.
Залишається додати, що судно було побудовано в Техасі, на верфі Gulf Marine Fabricators за 12 місяців. Орієнтовна вартість підйомника - 100 млн. доларів.
SEANEWS
