Болгарський оператор, що працює з портами Рені та Ізмаїла, судиться з румунською владою

Румунська морська адміністрація подала апеляцію у справі болгарської компанії Polaris 8 LTD, яку раніше оштрафували за каботажні перевезення без дозволу у порту Меджидія.

Судовий спір між болгарським річковим оператором Polaris 8 LTD та румунською морською адміністрацією триває після подання апеляції до суду Констанци. Про це пише видання ZIUA.

Справу відкрили після перевірки у липні 2025 року, коли інспектори порту Меджидія оштрафували компанію на 10 тис. леїв за використання барж без чинного дозволу на каботажні перевезення. Йшлося про внутрішні водні перевезення румунською територією.

У березні 2026 року суд Меджидії частково задовольнив скаргу компанії та замінив штраф на попередження. Суд врахував низький рівень води на Дунаї, через який компанія тимчасово використовувала інші баржі, а також те, що дозвіл від міністерства транспорту оператор отримав уже через два дні після перевірки.

Наприкінці квітня румунська морська адміністрація подала апеляцію та вимагає повернути первинний штраф. Останні зміни у справі датовані 22 травня 2026 року.

Polaris 8 LTD працює у порту Меджидія на терміналі Dana 15 та спеціалізується на перевезенні навалочних вантажів Дунаєм. Компанія також виконує рейси до українських портів Рені та Ізмаїл.

Флот оператора складається з двох буксирів-штовхачів та дев’яти несамохідних барж. Основні вантажі — вугілля, руда, щебінь, пісок та інші навалочні матеріали.

Морський експорт металу в контейнерах майже зник з дунайських портів

Український контейнерний експорт чорних металів майже повністю переорієнтувався на західні прикордонні переходи.

У першому кварталі 2026 року український контейнерний експорт чорних металів майже повністю змінив логістику через скорочення перевезень через морські порти на Дунаї, пише GMK Center.

За підсумками січня–березня 96% контейнерів із металопродукцією прямували через західні прикордонні переходи. Рік тому цей показник становив 66%.

Одночасно контейнерний експорт сталі через дунайські порти, зокрема Ізмаїл, обвалився на 93% — з 1670 до 116 TEU. Частка цього напрямку в загальному експорті скоротилася з 18% до 1%. Переорієнтація пов’язана із системними атаками дронів на українську портову інфраструктуру на Дунаї, які призвели до пошкодження портів, суден та вантажів.

Ключовим сухопутним хабом для контейнерного експорту металопродукції стала станція Мостиська II на кордоні з Польщею. У першому кварталі через неї пройшло 45% усіх контейнерних перевезень чорних металів.

Загалом за перший квартал 2026 року «Укрзалізниця» перевезла 10,4 тис. TEU чорних металів у контейнерах, що на 3% менше, ніж роком раніше. Експорт залишається основним сегментом таких перевезень — на нього припадає 77% загального обсягу.

Президент ТПП Сербії Марко Чадеж: Україна може використати Сербію як хаб для виходу на ринки Балкан, ЄС, Азії та Африки

Президент Торгово-промислової палати Сербії Марко Чадеж в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» розповів про перспективи економічного співробітництва України та Сербії, підготовку до відновлення переговорів щодо угоди про вільну торгівлю, можливості участі сербських компаній у повоєнній відбудові України, потенціал дунайської логістики та створення Сербсько-української ділової ради.

За його словами, попри війну, торгівля між Україною та Сербією повернулася до рівня останнього довоєнного року, а сербський бізнес зацікавлений у глибших формах співпраці - від спільних підприємств і промислової кооперації до IT-проєктів, енергетики, аграрного сектору, будівництва та логістики.

 

– Як ви оцінюєте нинішній стан економічних відносин між Сербією та Україною після того, як війна змінила регіональну торгівлю, логістику та інвестиційні потоки?

– Хоча Україна і Сербія впродовж останнього десятиліття не входили до числа головних торговельних партнерів одна одної за обсягом торгівлі, і хоча максимальний рівень взаємної торгівлі, досягнутий у 2018 році, становив лише $517 млн, саме спочатку пандемія, а потім війна підтвердили велику взаємозалежність наших економік. Особливо коли йдеться про постачання української сировини та проміжної продукції для сербської промисловості, які становили близько 70% нашого загального імпорту. Достатньо згадати, скільки проблем після 24 лютого 2022 року спричинили перебої з постачанням української залізної руди для сербського металургійного комбінату, вугілля, алюмінієвого дроту, целюлози...

Попри початковий шок, взаємна торгівля продовжилася і після падіння на 25% у перший рік війни - до $339 млн - почала повертатися до попередніх рівнів і сьогодні може оцінюватися як стабільна. Торік торгівля товарами між Сербією та Україною була на рівні 2021 року, останнього довоєнного року. Вона становила $442,2 млн, з яких сербський експорт становив $202,9 млн, а імпорт з України - $239,3 млн. Близько 900 компаній із Сербії досі торгують з Україною, з них аж 670 імпортують українські товари. У першому кварталі цього року тенденція зростання продовжилася - сербський експорт в Україну подвоївся порівняно з аналогічним періодом минулого року, тоді як український експорт до Сербії зріс на 4,5%.

Однак, яким би важливим не був для нас розвиток торгівлі як товарами, так і послугами, яким би значущим не був український ринок для Сербії як один із найбільших у Європі за кількістю потенційних споживачів, а Сербія для України як хаб для виходу на ширший регіональний ринок, передусім важливо, щоб війна зупинилася і почалося відновлення України. І щоб у найближчі роки паралельно наші бізнес-спільноти встановили вищі форми співпраці - від індивідуальних і спільних підприємств до передачі технологій і знань.