"Майже мільйон гривен за рік. Таку суму витрачає УДП на сплату якірного збору за флот, який давно не використовується, - розповідає на своїй сторінці у Фейсбук генеральний директор УДП Дмитро Москаленко. - В масштабах підприємства нібито і невелика сума. Але «кладовище кораблів» ще й займає величезну територію. Заважає розвитку 4-ого затону. Ускладнює судноплавство та постановку суден для проведення ремонтних робіт".
"Чого лише немає на нашому «кладовищі»! - продовжує він. - Три морські суховантажі типу «Ізмаїл» вагою 1 635 т кожен. Всі вони досить давно перебувають у відстої. Технічній стан не дозволяє говорити про можливість відновлення.
Чотири судна на підводних крилах типу «Метеор» та «Восход» віком 38-40 років також давно не затребувані та непридатні для експлуатації.
27 одиниць службово-допоміжного флоту — з корпусами, що проіржавіли, прогнили. Найстаріші з них — суднопідйомники «Київ-1,2» ще 1941 року!
Чотири річкові буксири (вік 61-56 років) - розукомлектовані та непридатні до роботи.
Річкові баржі типу УДП-С. Морально та фізично застаріли.
Флот КСБСРЗ – рембаза «Анапа», плавкран ПЛК-6.
24 ліхтери типу ДМ (але вони ще можливо знадобляться нам для будівництва нових барж-зерновозів типу SLG на КССРЗ).
Цього року ми маємо це все списати, та вирішити його подальшу долю. Морські судна реалізуємо на аукціоні. Все інше або самостійно ріжемо на металобрухт (для цього потрібно отримати ліцензію), або реалізуємо компаніям, які спеціалізовано займаються таким видом діяльності. Наразі наші фінансисти проводять розрахунки – що є більш вигідним для підприємства.
Зазвичай керівники державних підприємств намагаються уникати теми металобрухту. Щоб не мати проблем з перевіряючими органами. Але ми вимушені вирішувати проблему. Для УДП утилізація «кладовища» є умовою розвитку інфраструктури обслуговування флоту. Тому ухвалюємо політичне рішення, просимо підтримки у нашого Міністерства. Робимо все максимально прозоро та публічно. Щоб не виникало жодних питань – чому і як.
Як би не було, 2024 рік має стати роком не лише початку Великої модернізації, але й роком Великої утилізації".
