5 травня – 9 днів світлої пам'яті ветерана пароплавства, колишнього механіка річкових суден Губенка Володимира Івановича.
Після закінчення школи та служби в армії В.І. Губенко, як і багато молодих людей його віку, яких приваблювали морська романтика та цікава робота, зупинив свій вибір на професії моряка. У 1970 році він став курсантом Кілійської моршколи, яка дала Дунайському пароплавству чимало працьовитих, кваліфікованих кадрів морського та річкового флоту.
Після закінчення КМШ Володимир Іванович був прийнятий на морські судна РДП матросом-мотористом. Першим його судном був теплохід «Новоржев», де капітаном був Д. Грязнов, а механіком М. Коваленко, котрі й стали його першими наставниками у професії. Він швидко опанував експлуатацію суднової техніки, займався самоосвітою, переймав досвід старших колег. Командири постійно відзначали його гарну роботу.
1977 року В.І.Губенко перейшов на річковий флот, мотористом теплохода «Братислава». Для того, щоб удосконалюватись у спеціальності та просуватися професійними сходами, Володимир Іванович заочно вступив до ОВІМУ, на судномеханічний факультет. Постійна участь у ремонтно-профілактичних роботах із завідувань третього та другого механіка дозволила йому набути гарного практичного досвіду та знання суднових механізмів. Декілька разів він успішно підміняв на судні третього механіка. А згодом був висунутий на цю посаду. Особливо капітан і механік «Братиславы» відзначали його сумлінне ставлення до роботи та службових обов'язків.
З 1983-го Володимир Іванович працював третім механіком на теплоході «Иркутск», який на 37 років став його другою домівкою. Не раз отримував подяки та заохочення за участь у заводських ремонтах та термінових ремонтних роботах у рейсі для забезпечення безперервності руху. На «Иркутске» він виріс до другого механіка, одночасно продовжуючи навчання в ОВІМУ.
Працюючи на річці, доводилося долати не тільки труднощі навігації. Під час югославського конфлікту 1991 року екіпажу довелося бувати під обстрілами, надавати допомогу теплоходу «Ворошиловград», який втратив можливість управління.
На «Иркутске» В.І.Губенко виріс до старшого механіка, спеціаліста, який досконально знає свою роботу та суднові механізми. До роботи він ставився сумлінно, з почуттям обов'язку та відповідальності, багато його ідей знаходили втілення у роботі судна. Він не забував про важливість профілактичних перевірок механізмів, відстежував їхній стан, знаходив можливості для ремонту під час рейсу. Головним для Володимира Івановича у роботі були самовіддання, зацікавленість у результатах праці, а стимулом руху вперед – любов до професії, можливість самореалізації, впевненість у знаннях.
Ніколи він не відмовлявся поділитися досвідом, допомогти порадою та справою. На флоті він придбав не лише колег, а й друзів, налагодив контакти зі спеціалістами БКОФ, КСБСРЗ та механіками-наставниками, намагався відстоювати інтереси свого екіпажу та судна.
У Дунайському пароплавстві Володимир Іванович пропрацював до виходу на пенсію у 2021 році.
Його багаторічна сумлінна праця у сфері водного транспорту, плідні трудові здобутки, високий професіоналізм відзначені Почесними грамотами УДП та голови Одеської облдержадміністрації, знаком «Почесний працівник УДП».
Ветеранська організація, технічна служба, колеги та друзі глибоко сумують з приводу смерті Володимира Івановича Губенка та висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким.
