 |
Капітан-лейтенант Івлєв на повоєнному траленні Дунаю. |
Пам'ять про добрих людей у душі інших зберігається довго. І я, зберігаючи добру пам'ять про всіх своїх колишніх колег по Дунайському пароплавству, особливо часто і з найтеплішими почуттями згадую Олексія Миколайовича Івлєва, колишнього начальника базової електрорадіонавігаційної камери РДП, мого першого безпосереднього начальника, ім'я якого носить сьогодні теплохід УДП "Олексій Івлєв".
О.М. Івлєв народився 1921 року в м. Мещовську Калузької області. Після закінчення в 1943 р. Вищого Військово-Морського училища ім. Фрунзе, у важкий воєнний час, служив дивізійним гідрографом Волзької військової флотилії, а потім у Дністровській та Дунайській військових флотиліях. З організацією Дунайської Комісії (ДК), після закінчення Другої світової війни він з 1952 року працював заступником завідувача та завідувачем навігаційного відділення Дунайської Комісії. По суті, він був серед перших співробітників створеного Секретаріату ДК, і після закінчення роботи там він з 1960 року працював начальником Базової електрорадіонавігаційної камери (БЕРНК) Радянського Дунайського пароплавства, продовжуючи і тут роботу з розробки лоцманських карт річки Дунай, посібників та довідників, які використовувалися дунайськими судноводіями при освоєнні важкого судноплавства по Дунаю.
О.М. Івлєв відрізнявся високими моральними та етичними якостями, скромністю та коректністю у спілкуванні з товаришами по роботі. Люди тягнулися до нього і готові були годинами слухати його розповіді про війну, роботу в ДК.
Вміло поєднуючи наполегливість з вимогливістю до себе і підлеглих, він мав заслужений і незаперечний авторитет у колективі пароплавства. Мені, тепер уже саму з категорії «людей дуже похилого віку», особливо приємно поділитися теплими спогадами про цю прекрасну людину, тому що я саме під її керівництвом у 1969 р. почав свою трудову діяльність у пароплавстві, старшим інженером-картографом у коректорському відділенні БЕРНК РДП , що тоді знаходився в будівлі Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії. Решта відділів тулилися в одноповерховому будинку навпроти старого будинку управління пароплавства.
Незважаючи на важку хворобу і часту відсутність на роботі, він завжди залишався душею колективу БЕРНК і з особливою турботою ставився до коректорського відділення, оскільки сам був гідрографом. Керівництво служби мореплавання РДП в особі Валентина Михайловича Соловйова та капітанів-наставників дуже дбайливо і по-доброму ставилося до Олексія Миколайовича, знаючи про його важку хворобу, але вона рано вирвала його з наших рядів. Він помер у 1971 році та похований в Ізмаїлі. Я брав участь у його похороні і добре запам'ятав, як прощаючись з ним на цвинтарі, В.М.Соловйов, сам дуже заслужений і шановний чоловік сказав: «Пробач Льоша, що не зберегли, ми всі тебе любили і жодна людина в пароплавстві ніколи не скаже про тебе погане». Такі слова треба заслужити. Усю війну і до кінця життя поряд з ним була його вірна та дбайлива дружина Ольга Миколаївна Івлєва.
За заслуги перед Батьківщиною О.М. Івлєва нагороджено трьома Орденами Червоної зірки, медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда», «За визволення Варшави», «30 років Радянської армії». Він брав участь у Сталінградській битві та у штурмі Берліна.
З ініціативи Служби мореплавання пароплавства, підтриманої керівництвом та громадськими організаціями РДП одному з новозбудованих у м. Корнійбурзі (Австрія) річковому суховантажному теплоходу було присвоєно назву «Олексій Івлєв».
Державний прапор на т/х «Олексій Івлєв» було піднято 14 травня 1982 року. Перший екіпаж очолив капітан Дмитро Йосипович Склярук та старший механік Микола Павлович Струков.
З повагою,
колишній капітан-наставник річкової групи суден
Служби мореплавства пароплавства
Воронцов Віктор Михайлович.
