Так члени екіпажу говорять про цього річкового трудівника.
«Задонск» – теплохід затребуваний. Судно призначено для роботи на Верхньому Дунаї, перевозить вантажі на порти Регенсбург, Дегендорф і Кельхайм. Рейси у нього тривалі – по 4-5 місяців, тому в базовому порту буває нечасто. Екіпаж очолює капітан Валерій Коробейников. У службі експлуатації флоту відгукуються про «Задонск» як про один з кращих на річці.
– Верхня ділянка у навігаційному плані, якщо порівнювати з іншими, набагато складніша – вузькості, мілини, важкі розбіжності, – зазначає Валерій Павлович. – Треба мати достатньо знань і досвіду, щоб там працювати.
У самого В.П. Коробейникова багатий практичний досвід саме на цій ділянці. На «Задонске» працює більше 20 років. За цей час не раз надходили пропозиції очолити інше судно, але капітан, за його власним зізнанням, залишається вірним своєму «другому дому».
 |
| Капітан В.П. Коробейников (у центрі), другий помічник капітана В.Є. Медведєв (праворуч) і третій помічник капітана С.С. Новак. |
– Екіпаж у нас молодіжний, працездатний, до тривалих рейсів і важких умов ставиться з розумінням, всі члени команди, можна сказати, загартовані бійці, – зауважує Валерій Павлович.
Кадровий кістяк на «Задонске» – сам капітан, механік Василь Михайлович Боркут, разом вони працюють близько 10 років. Давно працює старший помічник капітана Віктор Іванович Бічев. До слова, майстер вважає, що йому вже час і капітаном стати, досвіду достатньо. На своєму місці й боцман Андрій Михайлович Заболотний.
 |
| Механік В.М. Боркут, другий механік Ю.Ю. Солонар і третій механік О.С.Бєлка (зліва направо) |
І механік, і боцман – відмінні фахівці, – зауважує Валерій Павлович. – Як командири обидва вміють організувати людей, виконати будь-яке завдання.
Взаєморозуміння – основа плідної роботи екіпажу. Особливо, якщо врахувати, що ми довго перебуваємо далеко від дому, водимо важкі каравани.
Наш попередній рейс тривав з 28 лютого по 9 липня – 132 доби. Від порту Комарно до порту Лінц і назад брали по 3-4 навантажені одиниці. Для «Задонска» це нестандартний караван, оскільки потужність судна обмежена. Проте, екіпаж відмінно спрацював, завдання виконав, забезпечив безаварійність, за що і був премійований за підсумками рейсу.
Нинішню стоянку в Ізмаїлі «Задонск» використав для проведення міжрейсового ремонту. Фахівці БТОФ здійснили роботи з автоматики, рульового пристрою. Відразу після виходу з ремонту отримали нове рейсове завдання.
– Поки прямуємо на Смедерево з перспективою знову піти на Верхній Дунай, – каже капітан. – Зараз там немає лінійних перевезень – лише періодичні, що, звичайно, для компанії не дуже добре. Але, тим не менш, ті вантажі, які призначені для портів Верхнього Дунаю, ми перевозимо.
Як зазначили в службі організації праці та роботи з персоналом, на «Задонске» охоче беруть у рейси і на період ремонту судна практикантів – курсантів Ізмаїльського інституту Національного університету «Одеська морська академія» і Дунайського факультету морського і річкового транспорту ДУІТ. В екіпажі завжди готові поділитися професійними секретами, а для самих практикантів така можливість дуже важлива, щоб закріпити теоретичні знання, набути певних навичок, глибше пізнати майбутню спеціальність. У цьому рейсі, правда, практикантів не буде – у них розпочався новий навчальний рік.
– Програма омолодження кадрів дуже актуальна на флоті, – зауважує капітан В.П. Коробейников. – Сьогодні валютна зарплата непогана, але колективний договір на моряків-дунайців не поширюється. У цьому є певна суперечність. Ми всі сподіваємося, що в пароплавстві буде розроблена програма соціального захисту для плавскладу.
В екіпажі «Задонска» покладають великі надії на молодих членів екіпажу. Олександр Бєлка робить перший рейс на посаді третього механіка, до цього він працював тут матросом-мотористом. Закінчив Київську академію водного транспорту, що дало йому можливість стати на один професійний ступінь вище.
Третій контракт пов'язує з цим теплоходом й електромеханіка Андрія Обозного. «Відмінний екіпаж, усі свої, близькі за духом», – говорить молодий спеціаліст.
А годувати команду буде 25-річний Олексій Димитров. У 2013 році він закінчив Ізмаїльське вище професійне училище, працював шеф-кухарем ресторану популярного в Ізмаїлі спортивно-розважального центру «Drim Life». Це другий в його житті рейс, перший раз ходив у море, а зараз віддав перевагу річці. «Тут спокійніше і ближче до дому», – зауважує Олексій. А на репліку капітана В.П. Коробейникова: «Особливих різносолів не чекаємо, але розраховуємо на якісне харчування», молодий кухар з готовністю відповідає: «Намагатимуся».
Залишається побажати «Задонску» традиційних семи футів під кілем і злагодженої роботи. Щасливого рейсу!
Взаєморозуміння – основа плідної роботи екіпажу. Особливо, якщо врахувати, що ми довго перебуваємо далеко від дому, водимо важкі каравани.
Наш попередній рейс тривав з 28 лютого по 9 липня – 132 доби. Від порту Комарно до порту Лінц і назад брали по 3-4 навантажені одиниці. Для «Задонска» це нестандартний караван, оскільки потужність судна обмежена. Проте, екіпаж відмінно спрацював, завдання виконав, забезпечив безаварійність, за що і був премійований за підсумками рейсу.
Нинішню стоянку в Ізмаїлі «Задонск» використав для проведення міжрейсового ремонту. Фахівці БТОФ здійснили роботи з автоматики, рульового пристрою. Відразу після виходу з ремонту отримали нове рейсове завдання.
 |
| Електромеханік А.М. Обозний |
– Поки прямуємо на Смедерево з перспективою знову піти на Верхній Дунай, – каже капітан. – Зараз там немає лінійних перевезень – лише періодичні, що, звичайно, для компанії не дуже добре. Але, тим не менш, ті вантажі, які призначені для портів Верхнього Дунаю, ми перевозимо.
Як зазначили в службі організації праці та роботи з персоналом, на «Задонске» охоче беруть у рейси і на період ремонту судна практикантів – курсантів Ізмаїльського інституту Національного університету «Одеська морська академія» і Дунайського факультету морського і річкового транспорту ДУІТ. В екіпажі завжди готові поділитися професійними секретами, а для самих практикантів така можливість дуже важлива, щоб закріпити теоретичні знання, набути певних навичок, глибше пізнати майбутню спеціальність. У цьому рейсі, правда, практикантів не буде – у них розпочався новий навчальний рік.
– Програма омолодження кадрів дуже актуальна на флоті, – зауважує капітан В.П. Коробейников. – Сьогодні валютна зарплата непогана, але колективний договір на моряків-дунайців не поширюється. У цьому є певна суперечність. Ми всі сподіваємося, що в пароплавстві буде розроблена програма соціального захисту для плавскладу.
 |
| Матроси Р.Ю. Матенко та І.В. Бічев |
В екіпажі «Задонска» покладають великі надії на молодих членів екіпажу. Олександр Бєлка робить перший рейс на посаді третього механіка, до цього він працював тут матросом-мотористом. Закінчив Київську академію водного транспорту, що дало йому можливість стати на один професійний ступінь вище.
Третій контракт пов'язує з цим теплоходом й електромеханіка Андрія Обозного. «Відмінний екіпаж, усі свої, близькі за духом», – говорить молодий спеціаліст.
 |
| Кухар О.П. Димитров |
А годувати команду буде 25-річний Олексій Димитров. У 2013 році він закінчив Ізмаїльське вище професійне училище, працював шеф-кухарем ресторану популярного в Ізмаїлі спортивно-розважального центру «Drim Life». Це другий в його житті рейс, перший раз ходив у море, а зараз віддав перевагу річці. «Тут спокійніше і ближче до дому», – зауважує Олексій. А на репліку капітана В.П. Коробейникова: «Особливих різносолів не чекаємо, але розраховуємо на якісне харчування», молодий кухар з готовністю відповідає: «Намагатимуся».
Залишається побажати «Задонску» традиційних семи футів під кілем і злагодженої роботи. Щасливого рейсу!
