44 роки тому, 26 листопада 1976 року о 19 годині 50 хв. при виході з Егейського моря в Середземне під час сильного шторму море забрало життя 12 з 30 членів екіпажу теплохода «Речица».
Як тільки у Міністерстві морського флоту з'ясували, якому пароплавству належить судно, всім суднам, які перебували неподалік, була дана команда приступити до пошуків членів екіпажу затонулого теплоходу.
Майже чотири доби при 8-бальному штормі 16 з 18-ти уцілілих моряків протрималися на рятувальному плоту, поки їх не знайшов теплохід «Росток» Дунайського пароплавства. Ще двох членів екіпажу підібрало грецьке судно. Причиною загибелі теплохода у висновку були названі сильний шторм і зміщення вантажу.
Робота моряка пов'язана з великими ризиками. І найстрашніше, що тіла загиблих нерідко забирає море. Дванадцять членів екіпажу теплохода «Речица» не повернулися додому до дружин, дітей, братів, сестер, батьків і матерів, навічно залишившись у морі, - це жахлива і непоправна втрата.
У 1997 році біля старої будівлі управління пароплавства (МДМ) в пам'ять про загиблих був встановлений обеліск з чорного мармуру. Через рік він був перенесений до головного адмінбудинку. Цей обеліск, встановлений біля будівлі управління УДП, - єдине місце, де рідні і члени екіпажу можуть віддати данину пам'яті своїм близьким.
На чорній плиті викарбувані 12 імен тих, хто 44 роки тому пішов в останній рейс: капітан Знатних Валентин Семенович, перший помічник капітана Коровін Євген Іванович, старший помічник капітана Лепський Іларіон Васильович, старший механік Баришівський Ярослав Дмитрович, електромеханік Шумський Альберт Михайлович, начальник суднової радіостанції Глотов Володимир Йосипович, електрик Черепаха Микола Дмитрович, матрос Морозов Євген Федорович, кухар Скріпакова Марія Михайлівна, буфетниця Бугрова Любов Яківна, пекар Ковальова Марія Афанасіївна, днювальна Дугельна Ганна Яківна.
Щороку ті, хто пережив трагедію, члени сімей, працівники пароплавства збираються біля меморіалу на мітинг пам'яті. Ось і в 44-ту річницю загибелі теплохода "Речица" біля пам'ятника зібралися представники адміністрації та працівники підприємства, члени сімей.
- Минуло вже більше чотирьох десятків років з часів трагедії, але час лише притупив біль втрати, нашу загальну біль. І сьогодні ми сумуємо разом з рідними загиблих. Вічна пам'ять братській могилі наших моряків, - сказав радник голови Правління з питань експлуатації флоту Олександр Кравченко.
На згадку про членів екіпажу, які залишилися в морі, капітан-наставник служби безпеки судноплавства Андрій Півень відбив 44 склянки на ринді біля пам'ятника. До підніжжя обеліска лягли квіти, а скромне світло лампадок загорілося як символ надії та віри у вічне життя.